Імператорська цитадель Тханглонг, закладена у XI столітті за наказом імператора Лі Тхай То, упродовж тринадцяти віків була серцем політичного життя регіону. Проте до кінця XIX століття більшість її дерев’яних та цегляних споруд зникли — їх розібрали або знесли під час французької колоніальної адміністрації для будівництва військових казарм. Те, що колись було величним палацовим комплексом, тривалий час залишалося лише прихованим під землею фундаментом.
Відновленням споруд займалися не великі будівельні корпорації, а громади ремісників із навколишніх районів Ханоя. Майстри з селища Нгу Са, відомого своїм бронзовим литвом, та теслярі з Сон Донг працювали над відтворенням конструкцій, спираючись на родові знання про металургію та теслярство. Вони принесли на будівельний майданчик не просто інструменти, а тяглість традиції, яка виявилася міцнішою за колоніальні руйнування.
Під час офіційної передачі об’єкта Центру збереження спадщини Тханглонг — Ханой, завершена дзвіниця постала як символ повернення до витоків. Це не була холодна реконструкція за сухими кресленнями; у кожній деталі відчувається людське зусилля. Археологічні розкопки, що почалися на початку 2000-х років, відкрили дорогу до цього моменту, виявивши стародавні колодязі епохи династії Тран та залишки фундаментів, на яких тепер знову стоїть дерево і камінь.
Сьогоднішня подія знаменує собою тиху перемогу живої культури над забуттям. Коли звук дзвона вперше розійдеться над територією цитаделі, це буде голос не лише металу, а й тисячолітньої майстерності людей, чиї руки зберегли пам’ять про те, як будувався Ханой.