Ця знахідка стала результатом спільної праці ботаніків із фонду Yayasan Tumbuhan Asli Nusantara та їхніх колег із регіональних наукових центрів. Протягом експедиції вглиб острова вони шукали не просто нові форми життя, а свідчення того, наскільки складним і самодостатнім є прадавній ліс. Новий вид, Hoya bukitrayaensis, виявився епіфітом — рослиною, що живе на поверхні іншої, вбираючи вологу прямо з насиченого опадами повітря Борнео.
На відміну від своїх родичів по роду Hoya, чиї квіти зазвичай мають гладку, воскову текстуру, ця ліана здивувала дослідників своєю «волохатістю». Її ланцетоподібні листки та дрібні, ніби обтягнуті оксамитом квіти, назавжди вписали гору Букіт-Рая в сучасну ботанічну карту світу.
Рід Hoya веде свій відлік у науковій літературі з початку XIX століття, коли шотландський ботанік Роберт Браун назвав ці рослини на честь свого друга Томаса Хоя, садівника герцога Нортумберлендського. Відкриття в індонезійських горах нагадує, що навіть через двісті років після перших класифікацій, природа продовжує додавати нові імена до списку своїх мешканців.
Офіційне визнання виду міжнародним журналом Telopea підтвердило статус знахідки. Для місцевих наукових спільнот це не просто академічний успіх, а вагомий аргумент на користь збереження первинних лісів. Кожен новий вид, знайдений у кронах дерев, є живою частиною цілісного організму острова, який все ще залишається одним із найбагатших природних сховищ планети.