Макенні було три роки, коли вона втратила кисень і мозок зазнав ушкодження. Парамедики повернули її до життя на місці. Далі були місяці в лікарні: заново вчитися рухатися, говорити, володіти дрібною моторикою. Восени 2026 року вона пішла до першого класу школи святої Анни, яка цього ж року відзначила своє п'ятдесятиріччя.
На північ від 33-ї вулиці в Саскатуні не було жодного повністю доступного майданчика. Єдиний у місті стояв у парку Брайтон-Кор, на протилежному, східному кінці — відкритий у липні 2021 року.
Бріттані та її чоловік Джастін узялися за справу разом. Родина об'їздила наявні доступні майданчики, перш ніж зупинитися на плануванні. Макенна обирала дизайн — і колірну гаму теж: жовтий із фіолетовим.
Гроші збирали так, як збирають у невеликій громаді: барбекю, лотерейні квитки, замовлення пуансетій і розсади, вечори бінго. До цього додалися гранти від Sandbox Mutual Insurance, Synergy Credit Union і провінційна програма фінансування шкільних майданчиків. Спершу будівництво розділили на два етапи, які мали розділяти роки. У грудні 2025-го велика пожертва від місцевого бізнесу закрила розрив, і обидва етапи збудували одночасно — за літо 2026 року.
Пандуси ведуть до конструкцій, під ногами — гумове покриття. Інтерактивні панелі розміщені на двох рівнях: на висоті помосту й біля самої землі. Є гойдалка-балансир зі спеціальним сидінням, нижчі бруси та рукоходи поруч зі звичайними високими. Накрита будка з віконцем для роздачі має майданчик на рівні землі, розрахований на візок.
Майданчик відкритий і поза шкільними годинами — для мешканців навколишніх кварталів.
Ми хочемо створити місто й культуру, де гра доступна і де за неї не доводиться боротися лише тоді, коли стається нещасний випадок або хтось конкретний починає бачити потребу.
«Мрія, яка стала реальністю, — сказала Бріттані Гіберт. — У нас були насичені кілька тижнів відтоді, як він відкрився: бачити, як діти вибігають надвір, і навіть познайомитися тут із новими друзями».