Протягом чотирьох місяців Алексіс Гон, який прибув до Німеччини за стипендією з аргентинського міста Рафаела, працює над інтеграцією складних електронних компонентів у доступний каркас. Головне завдання інженера полягає не лише у створенні рухомої конструкції, а в розробці енергоефективної системи живлення. Протез не просто рухається — він зчитує сигнали датчиків, обробляє дані в реальному часі та підлаштовує свою поведінку під природний ритм користувача.
Це поєднання механіки, програмування та електроніки Алексіс називає «інженерією з соціальною перспективою». Його робота спрямована на те, щоб технічні рішення високого рівня, які зазвичай доступні лише великим комерційним корпораціям, стали досяжними для людей, чий бюджет обмежений.
Досвід, здобутий у Національному технологічному університеті Рафаели, де промисловість і металургія є частиною повсякденного життя, допоміг Гону зрозуміти важливість практичної ефективності. У Кайзерслаутерні він отримав доступ до сучасних засобів швидкого прототипування, що дозволяють миттєво перевіряти кожну зміну в алгоритмі керування. Кожна секунда затримки в обробці сигналу або зайвий грам ваги можуть зробити пристрій незручним, тому інженер приділяє особливу увагу точності взаємодії датчиків і контрольного модуля.
Його робота не претендує на зміну світової індустрії за один день, проте кожен крок у налаштуванні цієї штучної руки наближає момент, коли складні технології перестануть бути предметом розкоші. У цьому процесі Алексіс Гон залишається інженером, який бачить за математичними розрахунками конкретну людську потребу в русі.