Контракт продовжили на зиму, і тепер Лучо матиме оплачувану роботу й після того, як пляж спорожніє. Власник пояснив своє рішення просто: Лучо показав себе професіоналом. Від упевненості роботодавця, що на цю людину можна покластися, залежить більше, ніж від будь-якої програми.
Утім, без програми цієї зустрічі не було б. Seconda Chance у 2022 році заснувала журналістка телеканалу TgLa7 Флавія Філіппі. Організація шукає роботодавців, готових взяти на роботу в'язнів або колишніх в'язнів. У Тоскані роботу координує колишній журналіст агентства ANSA Стефано Фаббрі. Лише за 2025 рік у регіоні вдалося влаштувати від 16 до 23 людей, а за три роки — приблизно 70–80.
Роботу знаходять дуже різну. У самій в'язниці Порто-Адзурро відкрили кол-центр: відібраних в'язнів навчили й найняли відповідати клієнтам служби підтримки. Інші вчилися обробляти п'єтра серена — сіро-блакитний пісковик із пагорбів довкола Флоренції, з якого Брунеллескі свого часу вирізьбив колони базиліки Сан-Лоренцо. Ще хтось працює в торгівлі, будівництві, логістиці. Один навіть викладає гру на гітарі.
Правову основу для цього заклала ще реформа 1975 року: стаття 21 закону про пенітенціарну систему дозволяє в'язням працювати за межами тюрми. Кожне таке призначення схвалює директор установи, а затверджує наглядовий суддя. Роботодавцям закон Смуральї 2000 року, названий на честь сенатора, який його запропонував, дає податковий кредит до 520 євро на місяць за кожного найнятого в'язня.
Таких історій поки мало. У 2025 році в італійських в'язницях утримували понад 60 000 людей, хоча офіційно вони розраховані приблизно на 51 000 місць. За даними Національної ради з економіки та праці, працює лише меншість в'язнів, і здебільшого на саму тюремну адміністрацію: прибирають, чергують на кухні. Сторонніх роботодавців, які дали б в'язням справжню роботу, досі рідко вдається знайти.
Лучо свого роботодавця знайшов. Взимку в Bagno Gilda стане тихо, але він і далі щоранку виходитиме на роботу.