Рослина належить до роду Boesenbergia — родичів імбиру, чий найвідоміший представник, крачай, лежить жовтим кореневищем на прилавках тайських ринків і йде в пасти для карі. Новий вид відрізняється від найближчого родича, B. petiolata, коротшими приквітками, квітками близько 2,0–2,5 сантиметра в поперечнику й характерним малюнком на губі оцвітини.
Назву їй дали за місцем життя: calcicola — від латинського calx, вапно, і -cola, мешканець. Мешканка вапняку. Опис Бунма підготував разом із Сурапоном і Піяпорн Сенсуками, Мукдамас Руенгріт, Патхомтхатом Срісуком, Прасертом Руаннакарном і Мін Кхант Наїнгом; він вийшов у журналі Life.
Троє провідних авторів працюють у ботанічному дослідному інституті Валай Рукхавей при Університеті Махасаракхам. Півтора місяця тому ці ж троє описали іншу вапнякову бузенбергію — B. lamudiae із сусідньої провінції Лей, зі скелі на висоті приблизно 425 метрів.
Статус виду наразі позначено як «дані недостатні»: про його поширення відомо надто мало, щоб судити про загрозу. Знайдено його лише на одному виступі — і це головна проблема. Вапнякові карсти Таїланду поводяться як екологічні острови: кожен виступ роками виточує власні види, які більше ніде не трапляються. Польові ботаніки говорять про них дедалі частіше в минулому часі, бо камінь потрібен кар'єрам.
Район, де росте нова рослина, дав назву національному парку Пхупхаман, що охоплює приблизно 350 квадратних кілометрів у провінціях Кхонкен і Лей. У печері Тхамлайтхенг там збереглися наскельні малюнки віком до двох тисяч років. З іншої печери, Тхамкхангкхао, щовечора вилітають кажани колоною, довжину якої оцінюють у десять кілометрів.
Тепер до цього переліку додається квітка, яку помітили тому, що хтось піднявся на скелю й подивився уважно.