Шлях Руїта до медицини почався у селищі Олангчунг-Гола, місці, де сніг лежить по дев'ять місяців на рік, а електрика залишалася невідомим поняттям. Смерть молодшої сестри від туберкульозу, яку родина не змогла врятувати через бідність та відсутність доріг, стала для нього внутрішнім зобов'язанням. Щоб здобути першу освіту, хлопчикові доводилося йти пішки п’ятнадцять днів через гірські перевали, несучи в собі пам'ять про ту втрату.
У 1990-х роках, працюючи з австралійським колегою Фредом Голлоузом, Руїт шукав спосіб зробити офтальмологію доступною для тих, хто живе поза межами цивілізації. Він розробив техніку, що вимагає лише мікроскопічного V-подібного розрізу, який затягується природним чином без накладання швів. Ця лаконічність медичного жесту дозволила скоротити час операції до кількох хвилин, що є критичним у польових умовах високогір'я.
Заснований ним Інститут офтальмології Тілґанґа став місцем, де медицина перетнулася з промисловим прагматизмом. Тут виготовляють штучні кришталики, вартість яких у десятки разів нижча за західні аналоги, що дозволяє постачати їх у шістдесят країн світу. За своє життя доктор Руїт особисто повернув зір понад 130 000 пацієнтів.
Сьогодні, коли його фонд наближається до позначки у мільйон обстежених людей, Руїт залишається вірним своєму методу — йти туди, де медична допомога здається неможливою. Його робота не потребує складних стаціонарів; вона тримається на точності розрізу та глибокому розумінні того, що право бачити світло не має залежати від місця народження чи статків людини.