Для тисяч сімей в Індонезії боротьба з діабетом 1-го типу — це не лише медичний виклик, а й щоденний фінансовий тягар. Сучасні системи безперервного моніторингу, які дозволяють стежити за рівнем глюкози без голки, сьогодні повністю імпортуються із Заходу, що робить їх недоступними для середнього домогосподарства. Доктор Камелія, дослідниця з Університету Телком, взялася розв'язати цю проблему в стінах лабораторії біомедичних сигналів у Бандунгу.
Її розробка — це мініатюрний сенсор, що кріпиться на тіло і зчитує показники глюкози в міжклітинній рідині. Це звільняє пацієнта від необхідності постійно травмувати шкіру, що особливо важливо для дітей, чий розпорядок дня не має бути підпорядкований лише хворобі.
У січні цього року проєкт отримав підтримку в межах національної програми RIIM, що об'єднує зусилля науковців та держави для створення критично важливих технологій усередині країни. Доктор Камелія стала однією з восьми науковців свого університету, чиї ідеї були визнані стратегічно важливими для суспільства. Її робота зосереджена на тому, щоб зробити пристрій не лише точним, а й дешевшим за закордонні аналоги.
Коли пристрій буде готовий, він стане чимось більшим, ніж просто досягненням інженерної думки. Це буде жест людяності — можливість для дитини просто гратися, знаючи, що маленьке світло на її зап’ясті мовчки стоїть на варті її безпеки.