Він не вчився цього ні в школі, ні в майстерні. Роками до нього зносили поламані радіоприймачі — сусіди знали, що хлопець із Чваґі полагодить. Розбираючи чужі апарати, він поступово зрозумів, як поводиться струм: що робить плюсова пластина, що мінусова, куди має йти дріт. Проводку в домі він проклав сам, з окремими вимикачами, як робив би електрик.
Спершу була інша ідея. Вісентіус зібрав вітрогенератор на обертовому моторі, але відмовився від нього: у безвітряні ночі дім залишався темним. Тоді він повернувся до акумуляторних пластин — рішення менш ефектне, зате таке, що не залежить від погоди.
Це не єдине, що він зробив із нічого. Одна з його саморобок — радіокерований літачок — колись перелетіла річку Каванго й опустилася вже на ангольському березі.
Регіон Каванго-Вест — один із найменш електрифікованих у країні. У виборчому окрузі Мусесе, до якого належить Чваґі, живе 13 659 людей. Мережу тягнуть повільно й дорого: відстані великі, обійстя розкидані, і кожне підключення коштує стільки, скільки більшість родин не має. Те, що Вісентіус зробив руками, держава рахує мільйонами.
Так само буденно тут звучить і його біографія. Торік регіон зафіксував 809 випадків, коли діти залишили школу, торік і позаторік — дедалі більше. Причини називають ті самі: бідність, родини без дорослих, довга дорога до школи, робота — пасти худобу, продавати рибу.
Він думав, що просто грається.
Його мати, Вероніка Капумбуру, не приховувала сліз. Вона сподівається, що сина візьмуть до Центру рибальської та професійної підготовки — щоб те, до чого він дійшов сам, нарешті хтось назвав фахом.
Сам Вісентіус каже, що ніколи не думав, ніби з цієї роботи щось вийде. Тепер він бачить перед собою дорогу.