Мати померла в Лажісі, головному місті гірського краю Серра-Катаріненсі, невдовзі після народження наймолодшої дитини. Жозе тоді було тринадцять. Брати й сестри розійшлися хто куди. Сам він роками переїжджав півднем Бразилії за роботою: Блуменау, Жоінвілі, штати Парана і Сан-Паулу, Ітажаї. Зрештою осів у Флоріанополісі, там зустрів дружину і вже 42 роки живе з нею в шлюбі.
Ще замолоду він утратив на виробництві кінчики двох пальців.
Слідчі перевірили телефонні номери й банківські записи в офіційних базах. Уже за 48 годин вони знали, де живуть його рідні. Потім був тиждень щоденних телефонних розмов.
Жовеліна, якій тепер 60, багато років вважала брата мертвим. Колись дядько з Лажіса переказав їй звістку про його смерть, і ця звістка виявилася неправдою. Дзвінок із поліції пролунав невдовзі після того, як Жовеліна поховала іншого брата. «Коли я дізналася, що він живий, мені полегшало», — сказала вона.
Дев'ятого вересня вона приїхала з Балнеаріу-Камборіу, а Марта, якій 57, з Навегантіса. Обидва міста лежать на узбережжі на північ від Флоріанополіса. Сестри зустрілися з Жозе в головному приміщенні відділу. Того дня йому виповнилося 67.
Марта впізнала брата за двома пальцями без кінчиків. Цю прикмету вона пам'ятала всі роки розлуки.
Жозе назвав зустріч у свій день народження «подарунком від Бога». «Я безмежно щасливий», — додав він.