Те, що відбувається в стінах госпіталю Al Mowasat, виходить за межі звичайної медицини. Сюди потрапляють ті, чиї травми — від вибухів, шрапнелі та складних опіків — занадто важкі для польових шпиталів. Лікарі, які самі походять із регіонів, охоплених конфліктами, виробили тут унікальну експертизу. Вони не просто зашивають рани; вони використовують 3D-сканери, щоб створювати прозорі маски для обличчя, які допомагають шкірі після опіків правильно гоїтися, зберігаючи людині її риси.
Проте шлях до одужання часто гальмує невидимий ворог. Багато пацієнтів прибувають із глибокими інфекціями кісток — остеомієлітом, який виявляється стійким до більшості відомих антибіотиків. Для боротьби з цим у госпіталі працює спеціальна мікробіологічна лабораторія. Хірурги чекають тижнями, поки курс цілеспрямованої терапії очистить організм, перш ніж братися за скальпель для остаточної реконструкції.
Одужання тут не обмежується операційною. Оскільки складне лікування триває місяцями, пацієнти живуть у мережі гостьових будинків неподалік, створюючи своєрідну громаду. Поки дорослі освоюють нові ремесла — від перукарського мистецтва до виготовлення парфумів — діти відвідують заняття у госпітальній школі, щоб війна не зупиняла їхню освіту.
Марк Шакаль, голова місії, констатує об'єктивну реальність: обсяг роботи, що стоїть перед ними, розрахований на десятиліття. Але за кожною цифрою стоїть конкретне повернення гідності. Коли пацієнт вперше після поранення бере до рук гребінець у навчальному класі або виходить на вулицю Амману без страху перед власним відображенням, робота хірургів набуває своєї справжньої, людської завершеності.