Три роки досліджень у стінах Департаменту матеріалознавства завершилися демонстрацією палива, яке отримало назву Benwit. Вчений обрав шлях практичності: замість дорогоцінної платини чи паладію, що зазвичай використовуються в нафтохімії, він застосував біметалевий каталізатор з оксиду нікелю та оксиду міді. Це рішення дозволило не лише здешевити процес, а й знизити температуру реакції з 420 до 380 градусів Цельсія, роблячи виробництво доступнішим.
Отриманий біобензин відповідає стандарту RON 90, що дозволяє використовувати його у звичайних двигунах без їхньої докорінної модифікації. Під час випробувань суміш, яка містить 10% «Benwit», показала зменшення викидів парникових газів приблизно на 10%, підтверджуючи, що турбота про землю може бути економічно виправданою.
Для доктора Ардх'янанта цей проект має глибоке людське вимірювання. Фермери Східної Яви, які раніше повністю залежали від коливань світових цін на нафту, тепер отримують інструмент для власної автономії. Технологія вже почала працювати в сільськогосподарських машинах, перетворюючи частину місцевого врожаю на рушійну силу для майбутніх жнив.
Особливу увагу вчений приділив принципу повної відсутності відходів. Рідкий залишок, що утворюється після термічного розщеплення тригліцеридів, не викидають — його використовують як паливо для кухонних плит у селянських господарствах. У цьому жесті — повторному використанні кожної краплі ресурсу — відчувається справжня повага дослідника до природи та людей, для яких він працює.