Звалище не прибрали за державним підрядом, і ніхто не приїхав сюди з готовим проєктом. Фаузан, староста Кеньяяна Бавах 1, покликав сусідів на ґотонґ-ройонґ, як в Індонезії називають спільну безоплатну працю заради громади. Люди вивезли сміття, розчистили ділянку й облаштували сад, де тепер можна посидіти разом.
Про зроблене мешканці говорили з гордістю, і найбільше пишалися тим, що все зробили самі. Регент почув від них ту саму думку й повторив її: простір створили «від нас і для нас». Він назвав надзвичайним те, що колишнє звалище стало місцем, де людям добре бути разом.
Регент прийшов сюди на шосту зустріч «Малам Каміс». Так називають вечори в середу, коли влада округу приходить до людей у селища. Бакаухені лежить на самому південному краю Суматри. Звідси відходять пороми через протоку до Мерака на Яві, тож повз селище щодня проїжджають тисячі людей. Тихе подвір'я Кеньяяна від тієї метушні далеко.
Роботу мешканців зарахували до окружної програми Desa HELAU. Її назва складається з перших літер індонезійських слів «зелений», «гарний», «сталий», «безпечний» і «кращий». Кожне село втілює програму по-своєму. Наприкінці липня в селі Суак мешканці сортували органічні й неорганічні відходи, будували пости сусідської охорони й плели смітники з бамбуку.
Радітьо Егі Пратама наймолодший регент у провінції Лампунг. За освітою він геодезист, до політики займався нерухомістю. Того вечора він закликав мешканців шукати в собі те, що назвав daya ungkit, тобто силу, яка може стати точкою опори. Те саме він казав новопризначеним чиновникам кілька днів тому.
Слова прозвучали в темряві, і регент попросив голову району домовитися з державною електрокомпанією PLN про освітлення. Люди створили цей простір для зустрічей, а сусіди найчастіше мають вільний час увечері, після роботи. Коли з'являться ліхтарі, у саду можна буде безпечно збиратися й після заходу сонця.