У своїй новій стрічці французький режисер фокусує об'єктив не на руйнації, а на впертому, ритмічному процесі відродження. Поки логістичні ланцюги розривалися, а небо над Україною стало загрозою, Михайло Нестеренко та його команда продовжували свою роботу в плавнях. Вони перевозили стада водяних буйволів та диких коників через протоки, попри вимкнення світла та загрози обстрілів, вірячи, що ці тварини повернуть річці її первісну динаміку.
Кожен буйвол, що повільно прокладає шлях крізь застійну воду, виконує роботу цілої інженерної бригади. З'їдаючи до 30 кілограмів жорсткої рослинності щодня, вони розчищають протоки, даючи змогу воді дихати, а рибі — знаходити місця для нересту. Це повернення великих ссавців на острів Єрмаков стало метафорою витривалості для місцевих громад, чиє життя назавжди змінилося після лютого 2022 року.
Рондо знаходить людський вимір у тиші заповідника. Він фіксує обличчя людей, які вдивляються у політ вухатої сови або стежать за вільним рухом коней коників. Для мешканців прифронтових територій цей шматочок відновленої природи став місцем, де час тече інакше — не від тривоги до тривоги, а згідно з припливами та сезонами. Це не втеча від дійсності, а повернення до тієї фундаментальної реальності, яку неможливо знищити залізом.
Коли сонце сідає за горизонт дельти, розфарбовуючи воду у колір паленого золота, стає зрозуміло: праця тих, хто повертає природі волю, є таким самим актом захисту життя, як і будь-який інший. Фільм Рондо — це документ про те, як річка, що проходить крізь десять країн, зрештою приносить до українських берегів спокій, якого так бракує людям.