Для Марії Хосе Вільянуеви, яка очолює WWF México, цей сезон став підтвердженням багаторічної тихої праці. Після тривожного падіння чисельності комах у минулі роки, нинішній показник у 2,93 гектара заселеної площі свідчить про стійке відновлення. У ядрах заповідних зон завдяки зусиллям місцевих єгерів та контролю державних служб вдалося майже повністю зупинити незаконну вирубку лісів, що десятиліттями загрожувала цьому природному циклу.
Зростання популяції науковці пов’язують і з несподіваним дарунком природи: вологе літо на півночі континенту забезпечило достатньо нектару та рослин для гусениць. Педро Альварес Ікаса, директор заповідника, зауважує, що саме ці високогірні ліси, розташовані на висоті понад 2400 метрів, створюють унікальний мікроклімат. Тут метелики впадають у стан заціпеніння, уповільнюючи метаболізм, аби зберегти життєві сили для довгого шляху назад.
Особливість цьогорічної хвилі полягає у витривалості так званого покоління «Мафусаїла». На відміну від своїх літніх родичів, які живуть лише кілька тижнів, ці особини живуть до восьми місяців. Вони орієнтуються за допомогою складного сонячного компаса, вбудованого в їхні антени, що веде їх крізь увесь континент до тих самих дерев, на яких відпочивали їхні пращури.
Ліси Мічоакана — це не лише прихисток для комах, а й життєво важливе джерело води для п'яти мільйонів людей у Мехіко. Охорона цих територій тримається на союзі між науковими інституціями та місцевими громадами, які стали справжніми господарями лісу. Коли наприкінці березня монархи піднімуться в небо, аби розпочати свою подорож на північ, вони залишать по собі тишу, яка зберігатиметься до наступної зими.