Хлопчика привезли до лікарні з селища Басус після катастрофічного поранення з вогнепальної зброї. Постріл впритул практично знищив гомілку: м’язи, шкіра та кровоносні судини були розірвані, залишивши оголеною кістку. Для медичної команди цей випадок став випробуванням не лише професійної майстерності, а й людської витривалості — перед ними лежала дитина, чиї артерії за розміром нагадували тонкі шовкові нитки.
Директор інституту Махмуд Саїд сформував дві паралельні бригади, які працювали одночасно. Поки судинні хірурги та ортопеди відновлювали каркас кінцівки, Ваель Аяд та Ахмед Омар Бахлас готувалися до найскладнішого — мікрохірургічної реконструкції. Кожен рух голки мав бути бездоганним, адже найменша похибка в з’єднанні судин могла призвести до тромбозу та неминучої втрати ноги.
Головною перешкодою стала тендітність маленького тіла. Хірургічна голка довжиною лише кілька міліметрів у пальцях лікаря здавалася великим інструментом поруч із майже невидимими венами хлопчика. Протягом усього дня і частини ночі хірурги, змінюючи один одного, відновлювали кровотік, з’єднуючи судину за судиною. Це була робота на межі людських можливостей, де час вимірювався не годинами, а кількістю успішно накладених мікрошвів.
Коли пізно ввечері перші ознаки пульсації повернулися до відновленої ноги, напруга в операційній змінилася втомленим полегшенням. Хлопчика перевели до відділення інтенсивної терапії під цілодобовий нагляд. Попереду на нього чекає тривала реабілітація, але головну битву за право дитини ходити на власних ногах було виграно завдяки терпінню та точності людей, які відмовилися визнати поразку перед обличчям каліцтва.