Її смерть стала однією з п'ятнадцяти, зафіксованих від 2022 року. Чотирнадцять із них спричинив струм. Гігантський панголін, найбільший із восьми видів — до 1,4 метра завдовжки, — довго вважався зниклим у Кенії, поки знімки фотопасток із Транс-Мари не підтвердили, що тут ще хтось лишився. Тепер їх менше тридцяти.
Панголін не бачить дроту. Він іде низом, притискаючись до землі, і саме там натягнуті найнижчі нитки — ті, що мають зупиняти левів. За двадцять років 80% лісу Ньєквері перетворили на поля й ранчо, а разом із парцеляцією прийшли огорожі: близько 268 кілометрів електричного дроту тепер ріже те, що залишилося від середовища.
Томпой, голова природоохоронного трасту Ньєквері-Кімінтет, почав ходити від двору до двору з простою пропозицією: від'єднати дві або три нижні нитки. Огорожа й далі стримує хижаків, але внизу з'являється щілина — достатньо низька, щоб панголін пройшов. Найсеня Ракіта погодилася. Погодився й Бен Сулел, секретар конservancy. Так знеструмили вже 134 кілометри.
Майкл Коскей, який відповідає за моніторинг у The Pangolin Project, працює з платформою EarthRanger: сигнали від семи мічених тварин накладаються на цифрову карту огорож, і коли панголін наближається до живого дроту, рейнджери отримують сповіщення. Карта, що колись показувала лише маршрути, тепер показує й місця, де маршрут може обірватися.
Фермер Оле Мангуйо раніше був байдужий до цих тварин. Тепер він переповідає цифру, яка його переконала: один панголін з'їдає до 70 мільйонів комах на рік. Аргумент виявився не моральним, а господарським — і тому дієвим.
Понад 6 000 гектарів приватної землі вже перебувають під природоохоронними угодами, деякі з них передбачають відновлення до 90% середовища протягом п'ятнадцяти років. Це домовленості між сусідами, а не рішення згори. Вони тримаються рівно доти, доки тримається переконання людей, які щоранку виходять до своїх огорож.