Пошуки почалися ще у 2021 році, проте природа рідко відкриває свої таємниці поспіхом. Протягом наступних років Аю та її колеги з Національного вузла досліджень та інновацій Індонезії (BRIN) ретельно порівнювали анатомію та генетичний код знайдених зразків із відомими науці видами. Цей равлик належить до роду Chamalycaeus — істот настільки дрібних, що доросла особина ледь сягає п'яти міліметрів у діаметрі. Щоб вижити в суворих умовах карсту, ці молюски навчилися поглинати кальцій безпосередньо з навколишнього середовища, перетворюючи скелю на матеріал для власної мушлі.
Біологічною особливістю виду є мікроскопічна порожниста трубка біля отвору мушлі. Цей природний механізм дозволяє равлику дихати навіть тоді, коли він повністю замикається у своєму вапняковому панцирі, рятуючись від несприятливих умов. Для науковців такі карстові системи є «екологічними островами»: через географічну ізоляцію печер види розвиваються тут у цілковитій самотності, що робить кожну таку знахідку унікальною для конкретної точки на карті.
Назва виду — dayangmerindu — глибоко вкорінена в ідентичність місця. Згідно з місцевим фольклором, міфічний герой Сі Пахіт Лідах своїм прокляттям перетворив прекрасну принцесу Путрі Даянг Мерінду на камінь, що згодом став частиною печерної системи. Давши равлику це ім’я, дослідники символічно пов’язали живу істоту з вапняковими фігурами, які місцеві жителі століттями вважали закам’янілою дівчиною.
Офіційна публікація результатів у березні 2026 року підсумувала роки лабораторної праці. Для Аю Савітрі Нурінсія це не просто рядок у науковому журналі ZooKeys, а свідчення того, що навіть у добре вивчених регіонах Суматри все ще існують цілі світи, приховані в заглибинах білого каменю, які чекають на уважний погляд дослідника.