Джиностра лежить на південно-західному схилі вулкана, за чотири кілометри крутого схилу від головного селища Стромболі, і ці кілометри перетинає лише стежка. Дістатися сюди можна тільки морем. Автомобілів немає: пошту, продукти й будівельні матеріали до верхніх будинків досі возять мулами кам'яними сходами. Електрика з мережі прийшла сюди аж у двотисячних.
Прохання батьків підтримали мер і Патриція Мусколіно, директорка комплексної школи Ліпарі, під яку підпадають усі школи Еолійського архіпелагу. Провінційне управління освіти в Мессіні дало згоду. За італійськими правилами клас у початковій школі формують щонайменше з десяти учнів на малих островах і в гірських громадах, тож клас на одну дитину потребував окремого дозволу.
Приміщення надала парафія Сан-Вінченцо Феррері — безстроково, одну кімнату. Заняття почнуться 10 вересня.
Обезлюднення острова має свої дати: виверження 1930 року, потім повоєнна еміграція до Мельбурна й Нью-Йорка. У 2002-му зсув на схилі вулкана спричинив цунамі, і Джиностру евакуювали. Вулкан вивергається майже безперервно щонайменше дві тисячі років.
Ми закохані в наш рай, у природу, у море, навіть у вулкан, що нависає над нашими домівками. Ми не хочемо звідси їхати.
Історія Айші вже має продовження. Десятирічна дівчинка з сусіднього острова Філікуді написала листа урядові з проханням про таку саму можливість — щоб не мусити залишати свій острів заради середньої школи.