Саме в цьому, пояснює Саїф, суть назви. Тепа путул буквально означає ляльку, сформовану пальцями, які тиснуть і защипують глину. Цим вона відрізняється від ляльок, відлитих у формах. Молодий чоловік, якого знають і під іменем Бінод Біхарі, називає себе сином Бенгалії, якого тягне до землі й теракоти. Його ремесло тримається на силі натиску, балансі, вологості глини, пропорції і терпінні.
Ці ляльки століттями ліпили переважно жінки з гончарських родин, із тієї самої річкової глини, що йшла на горщики. Фігурки мали прості тіла й защипнуті обличчя з кількома рисами. Часто це була мати з дитиною на руках, і дослідники пов'язують цей образ із давніми фігурками богині-матері з дельти Бенгалії. На сільських ярмарках, як-от Байшакхі-мела, такі ляльки продавали дітям по кілька так за штуку.
У 2024 році студентський рух за реформу квот паралізував країну, і випускні іспити HSC спочатку відклали, а потім скасували. Саїф використав цей вимушений час по-своєму. Він поїхав до Нарсінгді, у гончарське село Пала-Пара, і вчився в майстрів. Сама ця земля глибоко пам'ятає теракоту: у тому ж окрузі лежить городище Варі-Батешвар, де археологи знаходять глиняні вироби, яким близько 2 450 років.
Гончарів там поменшало. Чимало родин громади Пал залишили ремесло, бо глиняний посуд витіснили дешеві алюмінієві, меламінові та пластикові речі. Хлопець з університету прийшов учитися саме тоді, коли вчителів ставало дедалі менше.
Далі були приблизно шість місяців творчої резиденції в ініціативі 55 Кодомтола під наставництвом фотожурналіста Махмуда Рахмана. Саїф ліпив фігурки завбільшки з ніготь і ляльки заввишки майже в метр. Із ляльчиних голівок він зробив прикраси. Гроші з продажів на виставках покрили повний семестр навчання.
Удома цю працю підтримували не всі. Родина з релігійних міркувань заперечувала проти фігуративних зображень із глини. Саїф на кілька місяців відклав роботу. А тоді знову сів за глину.
Тепер він думає про кераміку, можливо в Італії, або про модний дизайн десь у Європі. Мета в нього одна: представляти бенгальську культуру за кордоном. Він хоче привезти туди ляльку, яку століттями ліпили жінки з гончарських родин, а тепер ліпить майбутній інженер, так само вдавлюючи й защипуючи глину пальцями.