Те, що дитина чує в цю мить, ще не є мовою. Імплант обходить пошкоджені волоскові клітини й стимулює слуховий нерв безпосередньо, тож перші сигнали більшість пацієнтів описують як писк або механічне гудіння. Мозок мусить навчитися їх читати. Попереду місяці налаштувань, коли аудіолог підбирає силу струму на кожному електроді, і роки мовної терапії — по кілька занять на тиждень.
Махмуд Абдул-Рабіх привіз до тієї самої лікарні двох дітей — Гіну й Аднана. Його родина походить із села Бейт-Сава у Східній Гуті під Дамаском. Обидві дитини вже вчаться впізнавати звуки, пов'язувати їх зі словами й поволі говорити.
Відколи програма розпочалася в серпні, лікарі аль-Нур провели п'ятнадцять операцій із встановлення кохлеарних імплантів дітям, народженим глухими. Більшість — з родин, витіснених війною, які раніше не могли й подумати про таку суму. В Ідлібі, де живуть близько чотирьох мільйонів людей і майже половина з них переселенці, до 2011 року не існувало педіатричної імплантології поза Дамаском і Алеппо. Вушні хірурги й аудіологи виїжджали одними з перших.
У Сирії немає державної програми скринінгу слуху в немовлят. Глухоту помічають батьки — коли дитина не починає говорити, часто вже після півтора року. А час тут вирішує майже все: діти, яким імплант встановлюють до двох років, набагато частіше досягають мовного рівня своїх ровесників, бо слухова кора ще перебудовується.
Село Бабіска стоїть серед візантійських руїн, які називають Мертвими містами; неподалік — базиліка кінця четвертого століття. Тут, поряд із камінням, що мовчить півтори тисячі років, кілька родин цього літа почали складати для своїх дітей перший словник звуків.