Торік у вересні на місці озера лежала потріскана земля. Чавушчу — тектонічне озеро: заповнене, воно займає близько 27 квадратних кілометрів, але воно мілке, у середньому лише два метри завглибшки. Наприкінці 1960-х Державне управління гідротехнічних робіт (DSİ) насипало дамби на північному й південному берегах і зробило з озера водосховище. Відтоді воно зрошує рівнини Ілгин і Атланти. Узимку його наповнюють сніг і дощі, а влітку, коли поливають поля, воно міліє.
Бахрі Чобан, який живе в сусідньому кварталі Чавушчу, тоді пояснював, що озеро загинуло не від самої посухи. Кілька маловодних років збіглися з неконтрольованим поливом затопленням. За повідомленнями, того року з озера зникли 70–80 видів птахів.
Потім пішли дощі. Еколог-волонтер і фотограф природи Önder Metin стежив, як поверталася вода: у квітні озеро тримало шістнадцять мільйонів кубометрів, до липня — майже вдвічі більше. Це досі лише частка того, що було тут шість десятиліть тому, проте води вже вистачає для життя. Бригади районного управління сільського господарства випустили в озеро молоду рибу. Прилетіли птахи.
Абооглу каже, що влада впоралася добре, і сподівається, що озеро стане ще кращим і красивішим. Відвідувачів він просить поки не рибалити з вудками, бо риба ще дрібна. Просить не смітити на берегах. І просить не брати з озера воду для незаконного поливу, адже саме такий полив, за словами сусідів, торік допоміг висушити Чавушчу до дна.
Людина, яка торік переходила озеро пішки, тепер просить про одне: дати рибі підрости.