Друга пісня була зверненням до нащадків атаял. Репортаж описав дитячі голоси як такі, що пронизували серця. Інтенсивні репетиції почалися в серпні, але основа закладалася роками: у школі Цзіньпін уроки традиційного співу відбуваються щотижня й вбудовані в програму навчання мовою атаял.
Школа стоїть на схилі під горою Лало, на північному березі річки Нало. Її назва мовою атаял — Pqwasal Biru Naro. Заснована 1933 року, вона має близько сорока учнів на всі класи разом. Поруч із хором тут діє ансамбль дерев'яних ксилофонів — теж частина програми.
Цей хор уже співав за межами острова. У 2016 році він отримав срібло на Міжнародному хоровому фестивалі в Хойані у В'єтнамі. У липні 2024 року в Гонконзі двадцять четверо учнів разом із трьома вчителями й трьома старшокласниками здобули дві нагороди золотого рівня на Всесвітньому фестивалі молодіжних хорів — серед понад двох тисяч чотирьохсот учасників. До конкурсного репертуару входили бунунська гірська пісня, обробка атаяльської Rimuy Su la й інуїтська мелодія tavunga.
Один п'ятикласник хоче стати вчителем математики; він уже брав участь у волонтерській поїздці до Малайзії. Шестикласник мріє грати в професійний баскетбол і водночас із задоволенням вивчає традиційну культуру та знайомиться з різними людьми.
Національний молитовний сніданок проводять у Тайбеї з 2001 року, організовують його спільно кілька протестантських деномінацій. Пресвітеріанська церква Тайваню — найбільша серед корінних громад острова — у попередні роки не брала участі через свою позицію щодо державності Тайваню. Цьогоріч віцепрезидентка Сяо Бікім говорила про тиск на систему вільної торгівлі, екстремальну погоду й геополітичну безпеку.
Перед тим у залі співали двадцятеро дітей із села на двісті дворів.