Місто, засноване понад тисячу років тому, стоїть лише за п'ятнадцять кілометрів від алжирського кордону, який залишається офіційно закритим уже понад три десятиліття. Для людей із Гвінеї, Малі та Кот-д’Івуару цей регіон стає місцем тривалого очікування в імпровізованих таборах на околицях, де нічні температури взимку опускаються до 4°C. Саме сюди прибув медичний караван — ініціатива марокканського громадянського суспільства, що об'єднала місцевих та субсахарських лікарів-волонтерів.
Медики оглянули 239 чоловіків, надаючи допомогу при респіраторних інфекціях, сильному зневодненні та пошкодженнях шкіри, отриманих під час переходів через піски. У цих стінах політичні кордони та бюрократичні перепони на мить відступили перед елементарною потребою в турботі. Кожна консультація була не просто медичним актом, а визнанням гідності людини, яка опинилася у скруті на межі двох світів.
Ця акція стала частиною ширшого руху місцевих організацій, які протягом останнього десятиліття намагаються заповнити прогалини у системі охорони здоров’я для незахищених груп. У місті, де прикордонний перехід іронічно називають «Зудж Бегаль» — «Два мули», — саме люди, а не інституції, створюють умови для виживання. Лікарі, які працювали в каравані, нагадали, що навіть за зачиненими воротами милосердя не потребує дозволу на перетин.