У залі в Сан-Крістобаль-де-ла-Лагуна, де зібралися майстри з усього архіпелагу, присутність Франсіско була свідченням не лише його особистого успіху, а й стійкості цілого острова. Після виверження вулкана Кумбре-В'єха, яке порушило звичний ритм долини Арідане, кожен новий інструмент, що вийшов з-під його рук, став актом тихого опору забуттю. Його лютьє — це не просто столярування; це глибоке знання того, як поводитися з «tea» — смолистим ядром місцевої сосни, що потребує особливого часу для висихання та терпіння при вигинанні.
Майстер створює тімпле, лауди та бандуррії, орієнтуючись на потреби сучасних виконавців, але не відступаючи від старовинних технік. Кожен інструмент має свою «joroba» — характерний вигин корпусу, який надає канарському тімпле його впізнаваного вигляду та резонансу. Для Франсіско це не просто форма, а фізичне втілення ідентичності Ла-Пальми.
Визнання, яке майстер отримав на гала-вечері Premios Tradición y Folklore, стало моментом єднання для громади Лос-Льянос-де-Арідане. Представники муніципалітету прибули на Тенеріфе особисто, щоб підтримати людину, чиї руки зберігають нематеріальний спадок їхнього краю. У світі, що прискорюється, де речі стають одноразовими, праця Родрігеса нагадує про цінність тривалості.
Для молодих ремісників, які бачать у Франсіско вчителя, ця подія стала сигналом: ремесло, що вимагає десятиліть для освоєння, все ще має вагу. Коли він приймав нагороду, у його жестах не було гордовитості, лише спокій людини, яка точно знає своє місце в ланцюгу поколінь. Поки в його руках оживає дерево, музика островів продовжує дихати.