Дослідник буквально перечепився через напівпохований скелет під час звичайної прогулянки неподалік логістичного вузла антарктичної бази. Те, що спочатку здавалося лише уламком каменю, виявилося частиною Marambionectes molinai — нової ланки в історії еволюції. Ця морська рептилія була перехідною формою між двома групами плезіозаврів Південної півкулі, що колись борознили води помірного, вільного від криги океану наприкінці крейдового періоду.
Робота палеонтолога в цих широтах позбавлена романтичного спокою. Коли команда О’Гормана дісталася до зчленованого черепа, горизонт потемнів, і багатоденна снігова буря замкнула вчених у тісному притулку. Вони чекали, доки стихне вітер, аби завершити вилучення кісток, тулуба та кінцівок, використовуючи кожну годину короткого антарктичного літа, коли земля стає достатньо м'якою для відбійних молотків.
Назва нової істоти — це не лише топонімічна прив’язка до місця знахідки, але й жест пошани. Друга частина імені, molinai, вшановує Омара Хосе Моліну, техніка Ла-Платського музею, який у 1970-х роках став першим аргентинським фахівцем, що розпочав систематичний пошук викопних решток у цій пустелі. Так наполегливість одного покоління знайшла своє підтвердження в руках іншого.
Усередині скелета вчені виявили гастроліти. Ці невеликі камені, колись проковтнуті твариною на узбережжі, сьогодні слугують хімічним відбитком минулого. Завдяки їхньому мінеральному складу дослідники зможуть точно реконструювати шляхи міграції цих велетнів між берегами сучасної Чилі, Нової Зеландії та Західної Антарктики, повертаючи голос істотам, що зникли разом із епохою динозаврів.