Одро викладає в Лондоні: він провідний лектор із психічного здоров'я в Університеті Міддлсекс, кампус у Гендоні на півночі міста. Повернувшись із Гани, він звернувся до свого сусіда Несада Чаусевича, фахівця з інженерії інвалідних візків. У Британії щороку залишаються візки, які більше не потрібні їхнім власникам. Їх можна зібрати, перевірити, полагодити й відправити морем.
Третім став Альгаджі Меффле, колишній регіональний менеджер NITA у Центральному регіоні, який очолює ініціативу від самого початку. Фонд ODRO'S Foundation працює вже шістнадцять років.
Роздача 2026 року охоплювала 13 візків, 2 ходунки, 4 милиці, одну пару ортезів, 30 запасних шин, 20 гумових наконечників для тростин. Запасні шини — не дрібниця: на невимощених дорогах покришки й камери зношуються швидко, і саме тому їх відправляють оптом разом із візками.
Найтихіша частина списку — остання: 20 матраців і 20 «чопбоксів». Кейп-Кост живе своїми школами-інтернатами: Мфантсіпім, заснована 1876 року, найстаріша середня школа країни, Адісадель, Веслі Ґьорлз, Холі Чайлд. Учень, якого зараховують, приходить зі списком особистих речей: матрац, відро, ковдри й чопбокс — замкнена металева або дерев'яна скриня для сухих продуктів у гуртожитку. Слово походить від західноафриканського «chop» — їжа.
Від вересня 2017 року державна програма Free SHS покриває навчання й проживання. Але список особистих речей залишається обов'язком родини — і саме через нього учні відкладають вступ або відмовляються від нього зовсім. Матраци й чопбокси фонду призначені дітям з інвалідністю, які їдуть до старшої школи, щоб час далеко від дому був стерпнішим.
Маамe Самма Пепра, керівниця Офісу Реєстратора компаній, долучилася до батька, щоб підтримувати справу далі. «Ідеться про гідність, незалежність і про те, щоб люди з інвалідністю мали можливість повноцінно брати участь у житті суспільства», — сказала вона.