Для мешканців центральних Анд капулі, або андійська дика вишня, є чимось більшим за звичайне плодове дерево. Це жива пам'ять про традиції: саме з її темно-червоних ягід готують хучо — густий напій, що супроводжує свято врожаю Паукар Раймі. Проте десятиліттями ці дерева зникали зі схилів, поступаючись місцем ерозії та змінам клімату.
Інженер Карлос Хара, декан факультету природних ресурсів, зосередив зусилля команди ESPOCH на створенні генетично покращеного матеріалу. Науковці не просто виростили садженці, а адаптували їх до суворих умов високогір'я, де розріджене повітря та непередбачувані опади вимагають від рослини особливої стійкості. Ці дерева мають стати природним бар'єром для терасного землеробства, утримуючи корінням крихкий ґрунт, змінений виверженнями вулкана Тунгурауа.
Передача останніх садженців завершила багаторічний цикл, що розпочався у 2024 році. За цей час тисячі рослин були розподілені між парафіями провінції Чимборасо. Для місцевих сімей це не лише питання екології, а й продовольчої безпеки. Коли дерево підросте, його щільна червонувата деревина слугуватиме майстрам для виготовлення меблів, а плоди забезпечать вітамінами цілі громади.
У цьому жесті передачі дерева від вченого до селянина закладено глибокий сенс спадкоємності. Наука тут не залишається в стінах аудиторій, а йде в гори, стаючи частиною повсякденного життя людей, які звикли покладатися на землю та власні руки.