Вони поєднали традиційне дизельне пальне з альтернативними компонентами — етанолом, воднем та аміаком, — але справжній секрет приховали у нанорозмірних частках оксиду алюмінію та церію. Оксид церію, який майстри зазвичай використовують для делікатного полірування лінз та коштовного каміння, у камері згоряння виконує роль мікроскопічного каталізатора. Він розбиває паливо на найдрібніший, майже невагомий туман, дозволяючи кожній краплі згоріти повністю, не залишаючи по собі важкого сліду чадного газу.
Цей підхід виник із глибокого розуміння потреб архіпелагу, де понад тридцять тисяч суден щодня курсують між тисячами островів. Для фермерів Суматри та капітанів невеликих суден заміна двигуна на електричний аналог є недосяжною розкішшю, проте адаптація паливної системи за методикою вчених із Меданя стає цілком реальною можливістю.
Дослідники не просто провели експеримент, а створили цілісну концептуальну схему, що пов’язує хімічну структуру палива з його поведінкою під тиском. Їхня праця, опублікована в журналі Applied Energy, пропонує глобальній науковій спільноті інструмент для переосмислення того, як ми використовуємо наявні ресурси. Це той випадок, коли інтелект і терпіння дозволяють знайти рішення там, де раніше бачили лише проблему.
У світі, що поспішає відмовитися від минулого, Сіторус та Нур обрали шлях турботи про теперішнє. Вони довели, що навіть старий дизельний двигун, створений ще в позаминулому столітті, може працювати з новою, майже невидимою чистотою, якщо додати до його ритму трохи наукової точності.