Протягом двох століть ліси Західних Гат — об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — повільно згасали під тиском чужорідних видів. Рослини Lantana camara та Senna spectabilis, колись завезені для краси та господарських потреб, перетворилися на «зелену пожежу», що душила місцеву флору. Для народів Каттунаякан, Панія та Джену Куруба це означало не просто зміну пейзажу, а поступове зникнення їхніх священних гаїв Девакад — місць, де споконвіку мешкали духи та лікувальні трави.
Організація Forest First Samithi обрала шлях, де наука зустрічається з родовою пам'яттю. Замість того, щоб просто засаджувати схили швидкими деревами, вони звернулися до знань старійшин племен. Разом вони ідентифікували 229 видів рідкісних та зникаючих рослин, які є критично важливими для цієї екосистеми. На ділянці Еттеккар, яка ще недавно була непрохідною стіною бур’янів, сьогодні знову зімкнулися крони автентичних дерев, створюючи прихисток для диких тварин.
Ця робота має не лише екологічний, а й життєво необхідний вимір. Після руйнівних зсувів ґрунту в липні 2024 року стало очевидно, що лише глибоке коріння рідних дерев здатне втримати землю на стрімких схилах Ваянаду. Програма підтримки саджанців розрахована на три роки — саме стільки часу потрібно, щоб маленьке дерево зміцніло і стало частиною живого щита, що захищає села від стихії.
Кожне висаджене дерево повертає громадам не лише тінь і плоди, а й відчуття гідності господарів своєї землі.
Сьогодні на очищених від бур'янів 247 акрах знову з’являються дикі їстівні плоди та лікарські рослини, що століттями підтримували здоров’я Адівасі. Це тихе повернення до витоків відбувається щодня: у шелесті листя над річкою Кабіні та в упевнених рухах людей, які знову стали охоронцями своїх священних вод.