Того ж дня все повторилося у зворотному напрямку. Хірурги Котабатського регіонального медичного центру — доктор Аль-Джаззер М. Ангас і доктор Луїс Джерард Агустін — сіли за консоль у Мінданао й прооперували пацієнта в Меморіальному загальному шпиталі імені Хосе Б. Лінгада в Пампанзі. Дві операції, два напрямки, той самий апарат: SSI Mantra. Обидві завершилися безпечно, з мінімальною крововтратою.
Важить не лише відстань. Обидва шпиталі підпорядковані Міністерству охорони здоров'я, а Котабато обслуговує Бангсаморо — автономний регіон, звідки пацієнти з роками звикли їздити на північ по хірурга, якого поблизу просто немає. Цього разу поїхав сигнал, а не людина. Операції провели за політикою нульового рахунку: пацієнти не платили.
Уперше спеціаліст дістався до пацієнта швидше, ніж пацієнт до спеціаліста.
Шлях до цієї хвилини був коротший, ніж здається. Рівно за рік до того, у вересні 2025-го, той самий Раян Кіямбао разом із докторами Арміном Мендосою та Шарісс Сантос провів у Пампанзі першу роботизовану операцію Центрального Лусона — теж видалення жовчного міхура. Це було перше застосування системи Mantra на Філіппінах узагалі. Доти робототехніка приходила в країну через приватну медицину: перший da Vinci з'явився в Медичному центрі Святого Луки ще 2010 року.
Її творець сам стояв за операційним столом довше, ніж за столом керівника. До заснування компанії в Гурґаоні Шрівастава працював кардіохірургом у Техасі, Чикаго й Атланті, провів понад 1400 роботизованих кардіологічних втручань і першим у світі виконав ендоскопічне коронарне шунтування на працюючому серці. Консоль, яку він спроєктував, лишили відкритою: хірург сидить прямо й бачить операційну, а не занурюється в закритий тубус.
Індійський регулятор дозволив Mantra 3 для телехірургії в липні 2024 року — перший такий допуск для хірургічного робота в країні. До Філіппін компанія відпрацювала серію кардіологічних телеоперацій усередині Індії на відстанях понад 250 кілометрів, по виділених оптоволоконних лініях. Усе тримається на одному: затримка сигналу має бути такою малою, щоб рука і інструмент лишалися одним цілим. Лінія Пампанга — Котабато пройшла по швидкісній оптиці.
Двадцять п'ять років тому, у вересні 2001-го, Жак Мареско сидів у Нью-Йорку й видаляв жовчний міхур 68-річній жінці у Страсбурзі, за 6200 кілометрів. Затримка тоді становила близько 150 мілісекунд. Відтоді ця операція стала своєрідним іспитом: те, чим перевіряють, чи витримала відстань. Цього разу іспит складали у двох напрямках — і в обох містах пацієнти прокинулися вдома.