На архіпелазі з 84 островів, розкиданих у водах озера Вікторія, ландшафт невпізнанно змінився за останні десятиліття. Комерційне вирощування олійної пальми, розпочате наприкінці дев'яностих років, витіснило природні хащі, залишивши після себе одноманітні ряди промислових насаджень. Нгобі Джоель заснував свою ініціативу у 2019 році, побачивши, як зникає звичне середовище проживання рідкісних видів, зокрема унікальної антилопи сітатунга.
Центром змін стали шкільні подвір’я. Тут діти створюють розсадники, де вирощують саджанці місцевих порід, фрукти та лікарські трави. Ці ділянки слугують не лише джерелом їжі для учнів, а й живими лабораторіями, де нове покоління вчиться бачити цінність у кожному дереві, що росте поруч із ними.
Особливу роль у цій роботі відіграє дерево Мутуба. Його шорстка, волокниста кора має символічне значення: протягом століть її знімали, виварювали та відбивали дерев’яними молотками для виготовлення традиційної тканини. Це дерево здатне відновлюватися десятиліттями, не потребуючи вирубки, що робить його ідеальним союзником у боротьбі з ерозією ґрунту під час тропічних злив.
Приєднання до глобальної мережі GLFx відкриває для ініціативи Джоеля нові горизонти. Як зазначила Ана Йі Сото, координаторка мережі, цей крок дозволяє громадам Уганди, Ефіопії та Кенії обмінюватися знаннями на міжнародному рівні. Для Джоеля ж це передусім можливість зробити голос малих островів чутним, доводячи, що відновлення лісу починається з однієї дитини та одного вчасно посадженого дерева.