Шостий фестиваль робототехніки, який відтепер носитиме ім’я покійного хірурга Франко Моски, докорінно змінив свій напрямок. Замість сухої демонстрації інженерних досягнень, організатори зосередилися на тендітному періоді людського розвитку — дитинстві. Мауро Феррарі, науковий керівник заходу, наполіг на тому, щоб головною дією стала гра, де діти на інвалідних візках та їхні однолітки без фізичних обмежень взаємодіють з машинами як з рівними партнерами.
Асоціації сімей безпосередньо долучилися до розробки сценаріїв цієї взаємодії. Це вже не клінічне випробування в стерильній лабораторії, а живий досвід у Тірренії, де дитина з моторними чи когнітивними порушеннями може відчути радість від керування складним механізмом. Спеціально розроблені робототехнічні системи, від екзоскелетів до протезів, стають тут не просто протезами, а інструментами для повернення дитині відчуття власної сили.
В експозиційній зоні університетські лабораторії та стартапи демонструють пристрої, що народилися з глибокого знання біомехатроніки. Серед них — CareToy, ігровий майданчик для немовлят, що виглядає як звичайна дитяча дуга з іграшками, але насправді є надчутливим інструментом, здатним вловлювати та стимулювати розвиток рухів у малюків з неврологічними затримками. Це технологія, що приховує свою складність за м'якою тканиною та яскравим кольором.
Наприкінці дня в Тірренії можна побачити картину, що виправдовує роки лабораторних зусиль: дитина, зосереджено схилившись над панеллю управління, спрямовує рух робота, і в цей момент зникає будь-яка дистанція між людським інтелектом та штучним алгоритмом. Саме в цій точці дотику, де техніка служить не для заміни людини, а для її розширення, задум Франко Моски та його послідовників набуває своєї справжньої, гуманістичної завершеності.