Рятувальні розкопки провели в червні 2025 року. Керували ними археологині Роміна Канова та Стефанія Кьявасса Аріас з археологічної групи Південних Кумбрес-Кальчакіес, що працює при CONICET і Національному університеті Кордови. Разом з ними працювали Освальдо Діас з провінційного управління культурної спадщини та молоді науковці Франсіско Франко і Гонсало Мояно. Спершу вони думали, що в землі лежать щонайменше двоє людей. У лабораторії з'ясувалося, що їх четверо: троє юнаків років двадцяти і немовля.

Жили вони між 400 і 900 роками нашої ери. Поховання було обрядовим: поруч збереглися сліди давніх зібрань і підношень. Археологи знайшли уламки розписної кераміки, наконечник стріли з кварциту й кістки тварин. Серед них були кістки лам чи гуанако, птахів і, можливо, пекарі та оленя.

Анфама лежить на східному схилі Кумбрес-Кальчакіес, у провінції Тукуман. Туристів сюди водять лише сертифіковані провідники, бо стежка перетинає річки. Археологи працюють у цій долині приблизно з 2014 року. Вони відкрили тут хліборобські поселення першого тисячоліття: круглі кам'яні будинки з внутрішнім двориком і стінами завтовшки близько двох метрів. У кожному жили від шістнадцяти до двадцяти п'яти людей. На терасах вони вирощували кукурудзу, квасолю й гарбузи.

Предки нинішніх жителів Тафі та Анфами воювали в Другій кальчакській війні в XVII столітті. Історики вважають, що саме ця війна зруйнувала давній лад їхнього життя. Нинішня громада офіційно зареєстрована в національному реєстрі корінних громад і входить до Союзу діагітських народів Тукумана.

Церемонію в Ель-Дурасніо провів Сантос Пастрана. Поруч із Сесіліо Альваресом стояли колишній касик Антоніо Карранзано, касик Тафі-дель-Валье Алехо Асар, касик Мала-Мала Альберто Антоніо Романо та представник громади Рако Херардо Альві. Археологи загорнули кожного з чотирьох у власну ковдру. Юнаків і дитину поклали в землю за кілька метрів від першої могили, разом з їхньою керамікою. Поруч громада залишила нові підношення.

У 2001 році Аргентина прийняла закон, який дає корінним громадам право вимагати повернення останків предків із музейних колекцій. Ці четверо до музейних полиць не потрапили. Науковці вивчили їх, дізналися, коли вони жили і ким були, а потім віддали нащадкам.

Дорога, яку копали вручну, привела до них. Тепер вони знову лежать на схилі, де їх поховали понад тисячу років тому.