Тристулковий клапан — серцевий затвор, що регулює потік крові — часто лишався поза увагою хірургів, бо операції на ньому потребували розтину грудної клітки, що для літніх людей було смертельно небезпечним. Професорка Лаараджа та її колеги з лікарні Бен Зерджеб обрали інший шлях. Замість сталі скальпеля вони використали гнучкість технології: мініатюрну кліпсу з кобальтово-хромового сплаву ввели через стегнову вену, обережно спрямовуючи її судинами прямо до серця.
Цей маневр вимагав майже ювелірної точності. Разом із доктором Аумером та італійським фахівцем Марко Ді Марко, професорка виконала складний розворот катетера на 180 градусів усередині правого передсердя. Це був момент найвищої напруги, коли металева деталь мала ідеально з’єднати пелюстки клапана, що перестав закриватися.
Коли пристрій нарешті заклацнувся, хаотичний зворотний рух крові припинився. Для двох жінок, чиє життя до цього обмежувалося постійною задишкою та втомою, цей механічний «клік» став початком нового дихання. Алжир став першою країною на континенті, де наважилися на цей крок, довівши, що високе мистецтво кардіології не знає кордонів, коли йдеться про гідність людського життя.
Професорка Лаараджа бачить у цьому успіху не просто технічне досягнення, а нову можливість для всього регіону. В Орані вже планують створити центр підготовки, щоб руки інших лікарів так само впевнено могли повертати силу серцям, які раніше вважалися приреченими на тихе згасання.