Для В’єтнаму мотоцикл — це більше, ніж транспорт; це засіб для існування, мобільна крамниця і сімейний екіпаж. Коли уряд оголосив про план відмови від викопного палива до середини століття, перед країною постало складне питання: як замінити 72 мільйони машин, не зруйнувавши добробут тих, хто ними користується. Професор Га, який свого часу залишив посаду заступника міністра освіти, щоб повернутися до наукової праці, знайшов відповідь у поєднанні сучасного водню та традиційного спирту, видобутого з місцевої касави.
Його система не вимагає заміни всього мотоцикла. Замість того, щоб викидати старий метал на смітник, інженер запропонував модуль, який адаптує наявні двигуни внутрішнього згоряння. Суміш водню та біоетанолу дозволяє радикально знизити викиди, зберігаючи при цьому звичну потужність і надійність, до якої звикли в’єтнамці на забитих транспортом вулицях Ханоя та Хошиміна.
Проєкт професора, підтриманий національним фондом NAFOSTED, виходить за межі доріг. Його команда створила малі модульні установки, які можуть забезпечувати електрикою цілі фермерські кооперативи у віддалених районах, використовуючи той самий відновлюваний водень. Це шлях людини, яка глибоко розуміє ритм життя своєї країни: він не нав’язує складні технології майбутнього, а дбайливо оновлює те, що вже служить людям.
Коли двигун у лабораторії нарешті затихає, залишається лише ледь відчутний запах спирту та вологе повітря — єдиний вихлоп чистого згоряння. Професор Га витирає руки ганчіркою, завершуючи день, що став ще одним кроком до моменту, коли небо над великими містами знову стане прозорим.