Пай — перший автор дослідження, яке очолив Фонд прикладних екологічних досліджень (AERF) з Пуне. Фонд десятиліттями працює з селами в округах Ратнагірі, Сіндхудург і Райгад і платить громадам за те, щоб ліс залишався стояти. Разом із ним працювали співдослідник Кевін Меттесон із Project Dragonfly Університету Маямі в Огайо, а також керівники фонду Джаянт Сарнаїк і Арчана Годболе.

Команда обміряла 82 велетенські дерева двадцяти видів. У гаях таких видів виявилося майже вдвічі більше, ніж на сільських землях поруч. Проте найпромовистіші цифри стосувалися не старих дерев, а молодих паростків під ними.

Під деревами у гаях проросло 91 відсоток паростків хвостатої пальми, яку тут називають «бхерлі маад». Під сільськими деревами — лише 47 відсотків. Цю пальму надрізають, щоб зібрати сік для тодді та джагері, а з її волокна плетуть мотузки. Ще разючіша різниця у кучли, дерева, з насіння якого добувають стрихнін і бруцин для фармацевтики та аюрведи: поруч із 77 відсотками дерев у гаях росли паростки, а в селах — лише біля п'яти відсотків.

Меттесон називає старі дерева «екологічними рукавицями кетчера». Вони ловлять птахів-носорогів, яких у Західних Гатах кілька видів, серед них великий птах-носоріг із розмахом крил близько півтора метра і малабарський сірий птах-носоріг, що не живе більше ніде у світі. Птах ковтає великий плід, кілька годин носить насіння в собі й залишає його за кілометри від материнського дерева. Так гай стає не лише притулком, а й джерелом, з якого ліс розходиться по околицях.

Ботаніки Мадхав Гадгіл і В. Д. Вартак ще в сімдесятих роках минулого століття вперше описали священні гаї Махараштри й закликали їх берегти. Дослідження з Ванзоле додає до того заклику нове: гаї не просто зберігають минуле, вони вирощують майбутнє.

Пай наголошує, що без людей, які знають ці місця, такої роботи не було б. Місцеві знавці, каже він, «насправді картографують пам'ять» лісу.

Дослідники застерігають і від тихої загрози. Дедалі частіше традиційні лісові святилища замінюють бетонними храмами. Під час будівництва пошкоджують коріння і розчищають підлісок, і тоді зникає саме те, заради чого гай зберігали століттями: земля, на якій проростає наступне покоління.