Ндеда добре знає, як це, коли тебе не беруть на роботу. Молодий растафарі з дредами не раз стикався з безробіттям і дискримінацією. Рослини дали йому заробіток. За його словами, повітря в околиці стало чистішим.
Він не сам. Громадою Penda Mama Earth, що об'єднує 30 учасників, керує Мофат Мінішi. На межі Ленгати й Кібери він обробляє пів акра землі, і нещодавно помітив там те, чого давно не бачив: бджіл-запилювачів. Громада збирає пластикові відходи, робить із них ємності для посадки й вирощує місцеві рослини та коров'ячий горох. У Кенії з листя цього гороху готують овоч кунде, а сама рослина збагачує азотом бідний ґрунт невеликих ділянок.
У Кібери є тиха іронія. Її назву зазвичай виводять від нубійського слова kibra, що означає «ліс». Поселення постало на початку минулого століття на землі, яку британська колоніальна влада віддала нубійським ветеранам. Тепер люди, що виросли серед бетону й бляхи, вирощують там зелень.
Крамниця трав не єдина справа громади. Щомісяця вона запрошує родини на заняття про довкілля і вже влаштовувала прибирання околиць. Мінішi нещодавно призначили координатором з екотуризму в Сімейній лісовій асоціації. Суботні богослужіння в растафаріанському храмі в Макіні, одному з районів Кібери, веде Рас Нґанґа Нджугуна. Громада, яка збирається там, ходить і до садів.
Від 2025 року з групою співпрацює китайська організація Impact Steps, яку очолює виконавча директорка Моллі Ян.
Проте найбільше садівників турбує вода. У сухий сезон джерела пересихають, і воду для поливу доводиться купувати. У поселеннях Найробі воду часто продають двадцятилітровими каністрами, і за літр вона нерідко коштує дорожче, ніж водогінна в заможних районах. Грошей мало. Растафаріанська молодь і далі чує відмови на співбесідах.
Проте рослини в пластикових горщиках ростуть. На пів акра біля Ленгати знову літають бджоли.