Команда Єгипетсько-французької археологічної місії під керівництвом П’єра Таллє, директора Французького інституту східної археології, виявила унікальну стратиграфію. Верхній шар належить до часів Хаммама ібн Юсуфа, лідера племені Хавара, який у середині XVIII століття створив у Верхньому Єгипті фактично незалежну державу. Стіни його міста, зведені з необпаленої цегли, розповідають про період розквіту, коли ця територія контролювала величезні плантації цукрової тростини та зерна вздовж Нілу.
Проте справжня глибина знахідки відкрилася під фундаментами будинків шейха. Там дослідники знайшли візантійський некрополь, де спочивали представники коптської громади. Тісна близькість цих двох світів — політично активного міста XVIII століття та мовчазного кладовища перших століть християнства — створює рідкісну вертикаль єгипетської долі. У сухому ґрунті розкопу археологи помітили клаптики коптського текстилю, що дивом вціліли, обіймаючи рештки тих, хто жив тут задовго до арабських завоювань.
Біоархеологічний аналіз 23 знайдених скелетів — чоловіків, жінок та дітей — обіцяє повернути імена та звички цілій громаді. На деяких останках збереглися сліди часткової муміфікації, характерної для перехідного періоду від фараонських традицій до християнського обряду. Таллє зазначає, що ці дослідження дозволять відновити раціон, стан здоров’я та міграційні шляхи людей, які населяли долину Нілу в часи Візантії.
Минуле тут не лежить окремо. Кам’яні кришки гробниць і саманні мури міської забудови настільки щільно прилягають одне до одного, що стають єдиною структурою. Це відкриття нагадує про безперервність людського буття: на місці, де колись прощалися з померлими, згодом звели стіни для нового життя, навіть не підозрюючи про присутність попередників під власними ногами.