Коли температура води піднялася до нищівних 29 градусів за Цельсієм, Майкл став свідком того, як стародавній океанічний ліс почав стрімко тьмяніти. Генетичний аналіз, проведений згодом дослідниками з Університету Західної Австралії, підтвердив неймовірне: вся ця рослинність площею у 200 квадратних кілометрів є одним клоном стрічкової трави Posidonia australis. Цей підводний патріарх, що має подвійний набір хромосом, виявився стерильним — він не дає насіння, а лише повільно розширює свої межі, просуваючи кореневища на лічені сантиметри щороку.
Загибель чверті цього організму, що за площею дорівнює Мангеттену, стала для Майкла особистою втратою. Проте саме в цей момент він помітив дещо несподіване: там, де інші істоти відступали, морські огірки продовжували свою тиху роботу. Ці повільні мешканці дна, нецікаві для дюгонів, невтомно переробляли осад, збагачуючи його та створюючи умови для того, щоб трава знову могла пустити пагони.
Розуміючи цей тонкий зв'язок, Вір заснував стартап Tidal Moon. Його метод позбавлений штучного втручання: він використовує морських огірків як природних садівників для відновлення пошкоджених ділянок. Частину виловлених голотурій переробляють на трепанг для експорту в Азію, а отримані кошти спрямовують на постійний моніторинг морського дна. Це замкнене коло турботи дозволяє громаді малгана не просто спостерігати за змінами клімату, а активно підтримувати життя свого прадавнього сусіда.
Сьогодні в затоці Шарк-Бей знову пасуться дюгоні, а підводні луки, що накопичували вуглець протягом тисячоліть, знову стають надійною коморою планети. У руках людини, яка відчуває ритм цієї землі, стародавня трава отримала шанс на наступні кілька тисяч років спокійного росту.