Дослідницька група під керівництвом доцента Університету Фліндерса та доктора Пола Скофілда з Кентерберійського музею розпочала розкопки, заглиблюючись у шари осадів, які природа дбайливо консервувала протягом епох. Вапнякові лабіринти регіону Вайтомо, сформовані тридцять мільйонів років тому, довгий час слугували природними пастками для наземної фауни. Лужне середовище вапняку нейтралізувало кислотність ґрунтових вод, дозволивши крихким кісткам зберегтися у майже первісному стані.
Ключем до розгадки віку знахідок став сірий пил вулканічного попелу, що вкрив рештки тонким саваном. Скам’янілості виявилися затиснутими між двома чіткими горизонтами: нижнім, від виверження, що сталося 1,55 мільйона років тому, та верхнім, залишеним потужним вибухом супервулкана рівно мільйон років тому. Цей геологічний «сендвіч» дозволив вченим з математичною точністю датувати життя істот, які населяли острови задовго до появи першої людини.
Найбільш приголомшливим відкриттям став Strigops insulaborealis — новоописаний вид папуги, що є прямим предком сучасного какапо. На відміну від свого важкого наземного нащадка, цей птах мав легшу будову скелета та міцніші крила, що дозволяли йому здійматися над лісами давньої Зеландії. Разом із ним у темряві печери знайшли спокій предок такахе та вимерлий голуб, чиї найближчі родичі сьогодні мешкають лише в Австралії.
У цьому науковому пошуку знайшлося місце і для людської вдячності: один із відкритих видів вчені назвали на честь родини Клейтон-Грін, яка володіє цією землею вже понад сто років і сприяла збереженню місця розкопок. Усі знайдені артефакти будуть передані на тривале зберігання до Музею Вайтомо, стаючи частиною пам'яті про світ, який змінювали не люди, а лише вогонь вулканів та повільний рух льодовиків.