Фаяз пише дисертацію з наук про дику природу в університеті SKUAST-Kashmir. Його науковий керівник, професор Хуршид Ахмад, вивчає, які ліси обирає цей птах. Мухоловці потрібні старі дерева з густими кронами й розвиненим підліском. Такий ліс не виростає за одне покоління людини.
Самця впізнати легко. Насичено-помаранчеві горло й груди яскраво виділяються на тлі темної голови та спини. Самиця має значно менше червоного, і знизу вона радше розоватa. Весь птах завдовжки близько 13 сантиметрів. Орнітологи описали його 1934 року, і багато років він вважався підвидом малої мухоловки. Лише згодом його визнали окремим видом.
Мухоловки напрочуд віддані своїм місцям. Біолог Шашанк Далві роками бачив тих самих птахів на тих самих ділянках. Схоже вони поводяться й за тисячі кілометрів звідти, на зимівлі. Щороку вони відлітають із Кашміру на південь: у Західні Гати, до околиць Уті та на Шрі-Ланку. Там кожен птах займає й боронить власну територію та щодня повертається на те саме місце. Одне з відомих місць, де їх можна побачити взимку, це парк Вікторія в Нувара-Елії.
А от що відбувається між цими двома точками, досі невідомо. За словами еколога Ашвіна Вісванатхана з Bird Count India, шляхи міграції та місця, де птахи зупиняються перепочити, залишаються здебільшого загадкою.
У Червоному списку МСОП вид має статус вразливого. Його гніздовий ареал охоплює індійську та пакистанську частини Кашміру і розірваний на клапті. Мішані листяні ліси вирубують на деревину, розчищають під поля, у них випасають худобу.
Лісничий Північного Кашміру Інтесар Сухаїл закликає до ретельніших досліджень: треба зрозуміти, як змінюється розмноження птаха з роками. Дослідники ж звертають увагу, що ці мухоловки рано стають здатними до розмноження. За збереження лісів це могло б дати помітне зростання чисельності.
Поки що основу цих знань становлять кілька людей з біноклями та записниками, які знову й знову повертаються до тих самих дерев. Так само, як і птахи, за якими вони спостерігають.