У кожного з них своя причина. Епіфанія Хуаніта Уаман Гевара, якій 58 років, навчилася читати, щоб самій розпоряджатися своїми грошима й допомагати дітям. Лист, рахунок, договір: для неї це були не абстрактні вміння, а інструменти незалежності.
Лусіані Флорес Лопес шістдесят. Вона ремісниця кечуа з Куско, і в дитинстві вона не вчилася з простої причини: у її громаді не було де вчитися. Її історія типова для Перу. Неписьменність у країні зосереджена насамперед серед сільських жінок і носіїв корінних мов. За переписом 2017 року, серед жінок частка неписьменних була приблизно втричі вищою, ніж серед чоловіків.
Лідія Мендоса Пакайя, 44 роки, закінчила середню школу в липні за підтримки свого роботодавця. За її словами, після цього до школи повернулася і її донька.
Церемонію організували бізнесовий рух Es Hoy і фонд Fundación Dispurse. Вони працюють через програму освіти для дорослих ¡EPA!, програму навчання грамоти та відкриті громадські школи. Цифри, які навели організатори, пояснюють, навіщо все це потрібно. У державній системі Перу є окремий напрям для тих, хто свого часу не закінчив школу, але мільйони людей досі залишаються поза ним.
Після вручення документів випускники разом із родинами сіли у відкритий двоповерховий автобус Mirabus і поїхали містом. Першою зупинкою стала Уака Пукльяна, піраміда з глини й сирцевої цегли, яку народ культури Ліма звів між 200 і 700 роками нашої ери. Її будівничі ставили дрібну цеглу, зроблену вручну, вертикально, рядами з проміжками, наче книжки на полиці. Археологи так і називають цей метод: «книжкова полиця». Вважають, що саме завдяки йому споруда витримує землетруси.
Далі були набережна Коста-Верде, Китайський парк і, нарешті, Парк кохання на скелі в Мірафлоресі. Там вигнуті лави викладені мозаїкою з битої плитки, і в ній можна прочитати рядки перуанських поетів про кохання. Тепер ці рядки могли прочитати й ті, хто ще недавно не вмів читати.