Чотири учасники мали повне пошкодження спинного мозку на грудному рівні — стан, який лікарі десятиліттями вважали остаточним. Руки й кисті працювали, нижче лінії травми не було нічого. Команду очолили П'єтро Мортіні, керівник нейрохірургії, і Сільвестро Мічера, професор біоінженерії; вони працюють у спільній лабораторії MINE, яку ведуть університет Віта-Салюте Сан-Раффаеле і Вища школа Сант'Анна в Пізі.
Метод назвали керуванням через тулуб. Епідуральна електрична стимуляція спинного мозку сама по собі не нова — електроди такого класу вживлюють із сімдесятих років, аби гасити хронічний біль, і саме це обладнання дослідники згодом переорієнтували на параліч. Новим є перемикач. Раніше пацієнт запускав крок кнопкою на планшеті або технік обирав заздалегідь записану програму ходи. Тут сигналом слугує власний навмисний рух: розгинання тулуба приблизно на дев'ять градусів переводить відповідь із простого випрямлення ноги в узгоджене згинання трьох суглобів.
Чотири місяці інтенсивної реабілітації пішли на те, щоб навчитися координувати корпус із пристроєм. Після цього учасники стояли, ходили, проходили повороти, схили й нерівний ґрунт надворі. Один із них подолав 132 метри без зупинки за 42 хвилини.
Результати опублікував журнал Med видавництва Cell Press. Фінансування надійшло від фондів Каріпло та Бертареллі й італійської програми NextGenerationEU.
Нерви не відновилися. Сигнал із мозку так і не доходить до ніг. Замість цього залишковий рух грудної клітки — те єдине, що травма пацієнтам залишила, — перекладено мовою, яку розуміють спинномозкові контури нижче розриву. Керування повертається до тіла, з якого його забрали.