Пошуки істини розпочалися у 2018 році, коли вчені звернули увагу на морфологічні відмінності дикобразів, що мешкають у сухих лісах колумбійського Карибського басейну. Щоб підтвердити свій здогад, Ектор Е. Рамірес-Чавес з Університету Кальдаса та його колега з Інституту Гумбольдта Елкін А. Ногера-Урбано вирушили у тривалу подорож архівами. Вони порівнювали ДНК та будову кісток із екземплярами, що зберігаються в Американському музеї природознавства в Нью-Йорку, лондонському Музеї природознавства та Шведському музеї природної історії.
Новий вид отримав назву Coendou vossi на честь американського мамолога Роберта С. Восса, чиє життя було присвячене вивченню неотропічних ссавців. Це невелика тварина, довжина тіла якої не перевищує 33 сантиметрів, проте її хвіст, довший за тулуб, становить понад 70% загального розміру. Це ідеальне знаряддя для життя серед гілок, що дозволяє дикобразу впевнено триматися у кронах дерев під час нічного пошуку плодів та листя.
Найбільш вражаючою детальністю Coendou vossi є його захист: довгі двоколірні або триколірні голки довжиною до 55 міліметрів, що густо вкривають спину поверх рідкого темно-коричневого хутра. Кожна така голка є свідченням еволюційної витонченості виду, що пристосувався до суворих умов посушливих зон у шести департаментах Колумбії — від Кальдаса до Сукре.
Це відкриття нагадує про крихкість світу, який ми лише починаємо пізнавати. Поки вчені заповнювали лакуни в біологічних каталогах, середовище проживання Coendou vossi продовжувало скорочуватися через розширення пасовищ та сільськогосподарських угідь. Проте тепер, коли цей мешканець лісів нарешті отримав власне ім’я, він перестав бути просто невизначеним силуетом у музейній тиші, ставши важливою частиною живої історії країни.