Ремесло назване на честь тесла, ручного інструмента, яким колись вибирали шпангоути, кіль і обшивку дерев'яного корпусу. З 1942 року, коли його врегулював італійський Кодекс навігації, кожного майстра вносять до реєстру місцевої портової капітанії. У реєстрі округу Ла-Спеції Мороні записаний під номером 180.

Верф Cantiere Moroni Navi заснувала його родина на початку минулого століття. Сам Андреа потрапив до реєстру вже після університету. Нині його верф працює разом із Fincantieri на двох навчальних вітрильниках військово-морських сил: доглядає щогли й дерев'яні частини «Америго Веспуччі» та «Палінуро».

Корпус «Веспуччі» сталевий, але палуби, поручні й багато оснащення зроблені з дерева. Корабель завдовжки близько 101 метра несе 26 вітрил. Коли 1962 року його зустрів у Середземному морі американський авіаносець «Індепенденс», звідти спершу запитали сигналом, що це за судно, а тоді передали: «Ви — найкрасивіший корабель у світі». За цією красою досі доглядають люди з невеликої верфі над Магрою. «Палінуро» має інше минуле. Його спустили на воду в Нанті як баркентину «Комендан Луї Рішар», і він возив французьких рибалок ловити тріску біля Ньюфаундленду.

Нижче за течією, в Амельї, Магра впадає в море. Уздовж її берега поколіннями стояли маленькі човнярні. Там працює Чезаре Кортале. Йому 29 років, і до цього ремесла він прийшов із механічної столярки. Усе змінив старий човен на ім'я «Лаццаро»: Кортале взявся його реставрувати, а потім поїхав на південь Італії вчитися в Джованні Каммарано та Ніно Апреа.

Звання майстра він отримав 2017 року. Згодом у Франції ремонтував дерев'яне судно завдовжки 45 метрів. Тепер його майстерня відновлює гоцці. Це відкриті лігурійські човни з гострим носом і гострою кормою завдовжки п'ять–вісім метрів, на яких рибалки виходили ставити сітки та яруси недалеко від берега.

Мороні пояснює, чому ремесло зникає. Бракує працівників, дедалі менше замовляють роботу з деревом, матеріали дорогі, власників старих човнів мало. На узбережжі залишилося небагато місць, де можна працювати, а перевозити човни дорого. Кортале додає ще одну причину, яку знає з власного досвіду: молоді люди не хочуть роками переїжджати з верфі на верф по всій Італії, щоб навчитися.

У Санто-Стефано-Магра троє учнів якраз пройшли більшу частину цього шляху. Наступного року, на іспиті, стане видно, чи продовжиться реєстр портової капітанії.