Місяць у південній частині Карибського моря, на південь від островів. Дистанційно керований апарат спускався туди, де світло не має жодного значення, і повертався із записами того, що там живе: глибоководні акули, хижі губки, приземкуваті лобстери, риби-ящірки. На одному кадрі — туша мобули, яку розбирали краби й черви. Внизу все з'їдають.
Команда знайшла 25 активних холодних сипів — екосистем, які виникають там, де метан та інші гази просочуються зі дна. Один із них розтягнувся більш ніж на 2000 квадратних метрів. Місця виходу газу видали себе 219 потоками бульбашок. Тварини цих екосистем не залежать від сонця: вони живуть на бактеріях, які переробляють метан і сірководень. Наука дізналася про існування таких спільнот лише 1984 року, коли їх описали біля підніжжя Флоридського уступу.
Газ, що живить сипи на південь від Тринідаду, надходить із тієї самої вуглеводневої системи, яка зробила країну найбільшим виробником нафти й газу в Карибському басейні — комерційне буріння тут почалося ще 1857 року. Той самий метан виходить і на суходолі: на півдні Тринідаду тягнеться низка грязьових вулканів, серед них Devil's Woodyard біля Принсес-Тауна, чиї отвори вперше описали 1852 року.
Серед знахідок — можливий новий вид восьминога з роду Graneledone. Це рід, відомий терпінням: самицю Graneledone boreopacifica знімали в каньйоні Монтерей на глибині 1397 метрів, де вона охороняла ту саму кладку 53 місяці й за весь цей час її ні разу не бачили за їжею.
Але головне в цій експедиції — не восьминіг. Амон, співзасновниця природоохоронної організації SpeSeas, каже, що це вперше команда, складена переважно з карибських науковців, працювала з глибоким океаном у Карибах. Регіон довго знав інший порядок: закордонні дослідники приїздять, збирають дані й відпливають, не залишаючи по собі ні знань, ні людей, які вміють це робити далі. «Парашутна наука» — так це називають.
Зразки залишаються тут.
Понад 700 зразків передадуть Зоологічному музею Університету Вест-Індії. Це збільшить глибоководну колекцію музею у дванадцять разів — не вивезена за океан здобич, а постійна довідкова колекція на острові, до якої зможе прийти наступний студент із Сент-Огастіна. Амон свій шлях пройшла інакше: докторат у Саутгемптоні, три роки на Гаваях, стипендія Марії Склодовської-Кюрі в Музеї природознавства в Лондоні, посада дослідниці в Каліфорнії. Тепер вона привезла судно й апарат туди, де почалася.