Школа Goethe-Schule у Больйоні, Сан-Ісідро, їздить до Сантьяго-дель-Естеро вже третє десятиліття. Програма «Солідарне навчання через служіння» існує 34 роки. Але будувати житло тут почали недавно: перший саманний дім піднявся 2025-го.
Веде цю роботу заступниця директора Сесілія Барріо разом із координатором Себастьяном Ніколі та архітекторкою Кароліною Тобар зі студії AtelierM. Учні, яким по 16–17 років, працюють у Сан-Хосе-дель-Бокероні — муніципалітеті розміром приблизно шістдесят на шістдесят кілометрів, де люди розсіяні майже по сотні поселень уздовж лівого берега річки Саладо.
Гроші на матеріали збирають самі: солідарні вечері, складчини в шкільній спільноті. Цеглу роблять із глини та соломи — з того, що лежить під ногами.
В одному з них тепер живуть Енсо й Марія з одинадцятирічним сином Сантіно. Батько Енсо, Домінго, працює на зборі оливок — як більшість тутешніх родин, що живуть із лісу, кіз і худоби, бджіл, шкіри й ткацтва.
А Мері Куадрі, якій вісімдесят, учителює в Бокероні понад п'ятдесят років. Вона бачила, як ці підлітки приїжджають сюди з покоління в покоління.
Назва містечка походить від місії 1735 року, де жило близько півтори тисячі вілела — більше людей, ніж сьогодні.
Земля тут спірна. Організація FUNDAPAZ, яка працює на півночі Аргентини понад сорок років, підтримує місцевий «Стіл землі Північного Саладо» — об'єднання, створене приблизно два десятиліття тому, щоб захищати володіння селян та корінних громад від скупників. Дім із глини в такому місці — не просто дах. Це доказ присутності.